Робота  ліцею

щодо виконання Програми розвитку і функціонування української мови.

З метою формування україномовного середовища в закладі систематично проводяться виховні заходи з різних напрямків.

 

         Роль кімнати народознавства у розвитку і функціонуванні української мови.

Мета сучасного загальноосвітнього начального закладу це виховати систему цін­ностей. Із-поміж цих цінностей — соціальна активність, інтелектуальні й творчі здібнос­ті, любов до своєї країни. Краєзнавство в ліцеї є одним із джерел виховання гідних громадян України, що допомагає дітям усвідомити нерозривний зв’язок, єдність історії свого села з історією та сьогоденням країни; відчути причетність до них кожної людини, кожної родини; визнати своїм найпершим обов’язком, честю стати гідним послідовником кращих традицій рідного краю.

Вивчення історії рідного краю важливий еле­мент навчально-виховного процесу з краєзнав­ства, починається українознавство. У краєзнав­стві закладено  великий навчаючий, виховний і розвивальний потенціал. Багатогранне й різноманітне життя рідного краю дає невичерпний цікавий матеріал для навчання і виховання дітей.

Краєзнавство це система краєзнавчої освіти в навчально-виховній роботі закладу. Воно є важливим чинником національно-патріотичного, морального, естетич­ного виховання учнів , засобом збереження пам'яті народу, спадкоємності на­ціональних традицій: це «безцінна скарбница збереження історичного досвіду багатьох поколінь, всього того, що витримало випробування часом у сфері матері­альної та духовної культури, своєрідним містком, що з'єднує покоління минулі з поколіннями сучасними та прийдешніми». Пізнання «малої батьківщини», її минулого й сучасного — важлива передумо­ва формування особистості, її свідомої участі в житті держави.

Педагогічний колектив нашого закладу завжди намагається йти в ногу з життям, тому  кімната народознавства  гостинно відкрила свої двері для відвідувачів у далекому 1991 році.

     Відчуваючи подих часу, учителі української  та російської мови  проводячи предметні тижні, обов’язково включали у план проведення тижня - День екскурсій у минувшину. І так кожного року. Учням усіх класів давалось завдання: принести старовинні речі (одяг, рушники, хустки, знаряддя праці і т.д.), попідписувати їх назви, розпитати у старожилів про їх призначення та застосування, підготувати своїх екскурсоводів – і починалося змагання між классами: хто більше і краще? Учителі побачили, що дітям це дуже подобається, вони роблять це залюбки, з великим бажанням.

 

   На ці «Екскурсії у минувшину» почали приходити односельчани, батьки учнів, старожили, бо збирали учні старовинні речі по всьому селу.  Як добре, що педагогічний колектив нашого ліцею вчасно зрозумів, що без засвоєння дітьми духовних надбань свого народу , без оволодіння культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя, практичного продовження культурно - історичних традицій, звичаїв , обрядів не можна виховати справжнього будівника майбутнього.

     Вчителі закладу на базі народознавчої  кімнати виконують важливу роль у вихованні учнів , формуванні в них любові до рідного краю, історичної пам'яті, духовності, національного характеру і психології, бо, як говориться, «хто не знає минулого, той не вартий майбутнього». Все, що закладається учням у період навчання і виховання, визначає в подальшому успіх процесу формування особистості, її світогляду і загального розвитку. 

     Наше село російськомовне, але матеріали кімнати народознавства дозволяють зрозуміти і відчути подих двох культур: російської і української, допомогти у формуванні україномовного середовища, що привело нас до думки створити в на базі кімнати народознавства  творчу групу "Спадщина" , куди ввійшли учні, учителі, батьки, старожили села, сільські умільці. 

 

     Кімната налічує близько 150  експонатів.

Найцікавіші експонати: розмальована в народному стилі піч, мисник, старовинна ікона 1860 року, жорна, прядка, хустки, рушники сільських майстринь, зразки старовинного українського одягу, який носили наші пращури-односельці, старовинне дерев’яне ліжко, лава, вироби сільських умільців. 

    На базі кімнати проводиться виховна та позакласна робота.

                                  Найпам’ятніші виховні заходи: 
уроки народознавства та краєзнавства

«З присвятою замордованим голодом» ( про видатних людей села – за фотографіями музею),

«І рушник вишиваний на щастя, на долю дала» ( про сільських майстринь-вишивальниць та їх вишиття)

«Свято української писанки» ( про все, що зберігали у ній)

Свято «Андріївські вечорниці»»

Свято  Масляної, Свято Миколая.
конкурси
 на краще виконання народних пісень, на кращого знавця народних пісень, казок, загадок, прислів’їв та приказак, народних усмішок, малюнків на тему «Моє село найкраще», на кращий літературний твір «Гріє душу село, моє рідне село», «Вулицями рідного села»; 
фотоконкурси
 «Моє улюблене місце відпочинку в рідному селі» «Мальовничі куточки мого Сафонового», «Священні місця рідного села» і т.д.; 
виставки
 різдвяних калачів, Великодніх пасок, писанок та крашанок, виробів народних умільців села; 
екскурсії
 до народних витоків та джерел, кутками рідного села; 
етнографічні розвідки та дослідження
 свого родоводу, пісень, казок, легенд, прислів’їв та приказок, діалектів, походження назв кутків рідного села і т. д. 
Експозиції:
 
святкові та буденні хустки; рушники сільських майстринь-вишивальниць; покуть; старовинне святкове та буденне вбрання наших односельчан; вироби сільських умільців; знаряддя праці наших предків.

В останні роки особливо неухильно зростає роль краєзнавства, коли однією з найважливіших суспільних завдань стає морально-патріотичне виховання підростаючого покоління. Краєзнавство краще за інших галузей знання сприяє вихованню патріотизму, любові до рідного краю, формування суспільної свідомості. Адже краєзнавство - завжди «краєлюбіе». Краєзнавство — це не просто крає­знавча робота, а й найсуттєвіший засіб форму­вання громадянина нашої держави.